Хлопчик бореться з гострим лімфобластним лейкозом

Основна інформація про пацієнта

16-річний чоловік з діагнозом гострого лімфобластного лейкозу (B-ALL), який пройшов початкову хіміотерапію, терапію CD19/22 CAR-T-клітинами, рятівну хіміотерапію та подальшу гаплоїдентичну алогенну трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин (ало-HSCT) від батьківського донора.

Ситуація пацієнта перед лікуванням

До ало-HSCT у пацієнта спостерігалася швидка проліферація лейкоцитів та персистуюче захворювання, незважаючи на численні втручання. Після інфузії CD19/22 CAR-T 21 квітня 2025 року (загальна кількість CAR-T-клітин: 6,5×10^7) кількість CAR-T-клітин спочатку зросла до 3,95×10^6/л до 7-го дня, але знизилася до 0,82×10^6/л до 14-го дня, при цьому кількість бластних клітин у периферичній крові зросла з 28,6% до 87,1%. Дослідження кісткового мозку 15 травня 2025 року виявило значно знижену проліферацію з 37,42% аномальних B-лімфобластів (експресія CD34, часткова експресія CD38/CD22, слабка експресія CD81/CD19/CD33, відсутність CD10/CD20/CD79b), що підтверджує відсутність ремісії. У спинномозковій рідині не виявлено аномальних клітин, але загальний перебіг захворювання залишався незмінним.

Ситуація пацієнта після лікування

Після ало-HSCT 29-30 травня 2025 року (CD34+ клітини: 8,6×10^6/кг; мононуклеарні клітини: 8×10^8/кг) пацієнт досяг приживлення нейтрофілів до 11-го дня та приживлення тромбоцитів до 18-го дня. До 28-го дня (27 червня 2025 року) показники крові значно покращилися: гемоглобін 99 г/л (порівняно з попередніми низькими рівнями), лейкоцити 11,73×10^9/л, нейтрофіли 9,81×10^9/л та тромбоцити 79×10^9/л. Морфологія кісткового мозку показала активну проліферацію без аномальних примітивних клітин, проточна цитометрія не підтвердила аномалій, біопсія вказала на низьку проліферацію, але видимі трилінійні клітини без незрілих лімфоцитів, а STR-химеризм досяг 100%, що дозволило досягти повної ремісії (CR) з мінімальною залишковою хворобою негативною (MRD-). До 49-го дня (18 липня 2025 року) кістковий мозок залишався активним без аномальних клітин, підтримуючи повну ремісію (CR) та ремісійну ремісію (MRD-). Спостерігалася легка форма кишкової реакції «трансплантат проти господаря» 1 ступеня, але її лікували медикаментозно, що демонструвало ефективний контроль захворювання та одужання порівняно з персистуючими бластичними пухлинами до трансплантації (від 37,42% до 0%) та відсутністю ремісії.